Пам'ятаю, як у 2010-му я притягнув на тросі напівмертвий 309-й з мотором 1.4, в якому замість моторної оливи хлюпала якась густа чорна мазута. Я просто промив систему, залив недорогу напівсинтетику, відрегулював клапани, і ця машина вірою і правдою відвозила мене три роки, жодного разу не ставши посеред дороги. Тож, влаштовуйтесь зручніше, зараз я розберу цього недооціненого "француза" по кісточках і розповім, як з ним жити сьогодні.

Трохи історії: як Talbot став "левом"

Peugeot 309 випускався з 1985 по 1993 роки і пропонувався у кузовах трьох- та п'ятидверний хетчбек. Цікаво, що спочатку цю машину розробляли як Talbot Arizona (на заміну моделі Horizon), але концерн PSA вирішив закрити бренд Talbot, і на готову розробку просто почепили шильдик із левом. Це авто займало нішу між компактним 205-м та більшим 405-м. На відміну від Volkswagen Golf 2, який тоді був еталоном класу і головним конкурентом, Пежо пропонував значно гострішу керованість та комфортнішу підвіску за менші гроші.

Сьогодні це ідеальний варіант першого автомобіля для студента, "робоча конячка" для майстра або просто бюджетний піджопник. Машина проста, як двері, але має свій французький шарм і фантастичну ремонтопридатність.

Як не купити металобрухт: поради перед покупкою

Оскільки наймолодшому Пежо 309 вже перевалило за 30 років, вибирати треба не комплектацію, а стан кузова. Ось на що я раджу дивитися в першу чергу:

Задні колеса "будиночком" (/ \): Відійдіть метрів на 10 назад і подивіться на авто. Якщо колеса стоять криво, завалені всередину — торсіонній балці кінець. Торг одразу на 200-300 доларів на реставрацію.
Стакани і пороги: Зніміть ущільнювачі дверей, загляньте під килимки спереду. Французи добре цинкували кузови, але час бере своє. Якщо там труха — тікайте, варити її економічно не вигідно.
Проводка під капотом: Шукайте "скрутки" на ізоляційній стрічці. Якщо вся коса перерізана і наліплена абияк — будете стабільно раз на місяць шукати іскру.

Бюджет на обслуговування після покупки: закладайте мінімум 200-300 баксів на заміну ременів, рідин, пересипку ходової та вирішення дрібних "косяків" від попереднього власника. Це норма для таких років.

Що під капотом: від тарохтілок до легендарних GTI

Моторна гама у 309-го була величезна, адже машина пережила перехідний період концерну PSA. Розберемо реальні мотори, які дожили до наших днів:

Ранні мотори Poissy (до 1989 року)

Це старі двигуни від Simca об'ємом 1.1 (E1A) та 1.3 (G1A). Їхня фішка — ланцюговий привід ГРМ. Надійні, як танк, але працюють гучно, як швейна машинка. Ресурс ланцюга близько 150-200 тис. км. Запчастини на них знайти зараз важкувато, тому я б не радив гнатися за дорестайлом.

Лінійка TU (після 1989 року)

Це золота середина. Найчастіше зустрічаються 1.1 (TU1, 60 к.с.) та 1.4 (TU3, 75 к.с.). Мотори неймовірно живучі. Блок алюмінієвий (гільзований) або чавунний. Вони бояться лише перегріву — одразу веде ГБЦ і пробиває прокладку. Якщо масло і антифриз якісні — мотор ходить 350-400 тис. км до капіталки. Болячка: підтікання оливи з-під клапанної кришки, але це лікується заміною прокладки за 10 хвилин.

Лінійка XU (бензин та дизель)

Бензинові 1.6 (XU5) та 1.9 (XU9). Останній ставили на версію GTI — це 130-160 к.с., які перетворювали легкий хетчбек на ракету. Зараз живий GTI знайти майже нереально, вони всі розбиті або в колекціях.

А от дизель 1.9 D (XUD9) — це справжня легенда. Атмосферний трактор на 64 к.с., який споживає 5 літрів солярки і може їздити на будь-якому паливі. Ресурс цього мотора легко перевалює за 600 тис. км. Головне — шукайте версію з паливним насосом Bosch, а не Lucas (останній дуже примхливий і тече по валах).

Коробки передач: чим будемо смикати

На 309-й ставили переважно механіку (4- або 5-ступінчасту). Автомати від ZF зустрічаються вкрай рідко, і купувати їх зараз — самогубство для гаманця.

З механікою все простіше. З моторами TU ставили коробки серії MA. Вони легкі, перемикаються чітко, але не люблять агресивної їзди — швидко "вмирають" підшипники первинного вала (з'являється гул на холостому ходу). З моторами XU та дизелями йшли коробки серії BE1 / BE3. Оце справжні невбивані агрегати, які переживають саму машину.

Слабке місце будь-якої куліси Пежо тих років — пластикові тяги (вертольоти). Вони розбиваються, і важіль КПП починає бовтатися, як ложка в каструлі. Ремонт копійчаний, тяги легко міняються з ями.

Де заритий собака: типові болячки "триста дев'ятого"

Якби машина була ідеальною, ми б усі їздили на 309-х. Але вік та конструктивні особливості дають про себе знати:

Задня торсіонна балка: Головний біль усіх старих Пежо. Замість пружин там торсіони, а ричаги ходять на голчастих підшипниках. Ці підшипники треба міняти кожні 60-80 тис. км. Якщо проґавити (а більшість забиває болт), волога з'їдає пальці балки. Реставрація дорога, краще одразу шукати живу балку на розборках.
Електрика: Блок запобіжників стоїть під панеллю в не надто вдалому місці. Від старості там окислюються контакти, може пропадати світло або не крутити стартер. Масові проводи під капотом треба зачищати раз на кілька років.
Кузов: Найшвидше гниють задні арки, пороги біля задніх коліс та підлога під водієм (через мокрі килимки). Також часто іржавіє майданчик під бачком омивача.
Салон: Пластик з 80-х скрипить і тарахкотить. Кріплення дверних карт часто відламані. Якщо салон зберігся комплектним — вам дуже пощастило.

Щоб їздило і не чхало: реальний регламент ТО

Не вірте сервісним книжкам 80-х років, в наших реаліях машину треба обслуговувати частіше. Ось мій особистий гаражний регламент:

Заміна оливи: Строго кожні 8 000 - 10 000 км. Для моторів TU та XU ідеально підходить напівсинтетика 10W-40. Для дизелів теж, але міняти краще раз на 7 000 км. Старі мотори Poissy краще "їдять" густішу 15W-40, особливо влітку. Об'єм заливки для 1.4 — близько 3.2 літра.
Ремінь ГРМ: На двигунах TU міняйте кожні 60 000 км. Разом з роликом і обов'язково водяною помпою. Якщо ремінь порве — на 1.4 погне клапани.
Регулювання клапанів: На моторах TU немає гідрокомпенсаторів. Кожні 40 000 км треба знімати кришку і регулювати зазори щупом (0.20 мм впуск, 0.40 мм випуск на холодному двигуні).
Свічки запалювання: Звичайні мідні, ходять по 30 000 км. Нікель або іридій сюди ставити немає сенсу.

Де брати залізяки: чому розборка рулить

З розхідниками (фільтри, колодки, ремені) проблем нуль — все є в будь-якому автомагазині і коштує копійки. А от якщо мова йде про кузовщину, оптику, елементи салону або серйозні вузли на кшталт КПП та задньої балки — новий китайський аналог краще навіть не розлядати.

Дешевий Китай або не стає по зазорах (якщо це крила чи бампери), або робиться з пластиліну. Тому для старого Пежо найкращий друг — це хороша розборка вживаних автозапчастин. Оригінальний стартер Valeo, знятий з донора, переживе три нових китайських ноунейми. Те саме стосується оригінальних важелів підвіски, моторчиків пічки та панелей приладів. Головне — просити деталь без значного пробігу по наших дорогах (з європейських донорів).

Резюме: брати чи тікати?

Peugeot 309 — це автомобіль для тих, хто не має багато грошей, але має хоча б мінімальне розуміння, як тримати в руках гайковий ключ. Сильні сторони авто: фантастична м'якість ходу, дуже ресурсні двигуни (особливо 1.4 бензин та 1.9 дизель) і копійчане обслуговування. Слабка сторона — вік. Знайти екземпляр з живим кузовом і не вбитою задньою балкою щороку все складніше.

Якщо знайдете живу машину — беріть сміливо. Це чесний, простий і надійний "француз", який за умови регулярного ТО переживе ще не одну сучасну "одноразову" іномарку.