Що за звір такий: трохи історії та реального стану речей
Перше покоління Kia Cerato (заводський індекс LD) випускалося з 2004 по 2009 рік, причому у 2006-му корейці зробили легкий рестайлінг. На вибір пропонували класичний седан і 5-дверний хетчбек. Свого часу ця машина давала прикурити Mitsubishi Lancer 9, Chevrolet Lacetti та Skoda Octavia Tour. Чому? Бо корейці запропонували багато машини, з нормальним пакетом опцій за дуже адекватні гроші.
Сьогодні на вторинному ринку це один із найпопулярніших варіантів у бюджетному сегменті. Автомобіль купують як першу машину, як "робочу конячку" для таксі або торгових представників, чи просто як сімейний піджопник. Церато не створений для гонок чи понтів, його головна місія — недорого довезти вас з точки А в точку Б. Але щоб ця місія виконувалася, треба знати, що саме купувати.
Що під капотом: вибираємо двигун, щоб не стати моїм постійним клієнтом
Корейці ставили сюди кілька моторів, і різниця між ними колосальна. Пройдемося по бензинових, бо дизелі (1.5, 1.6 та 2.0 CRDi) на сьогоднішній день — це рулетка з майже 100% шансом програти гроші на форсунки, турбіни і ТНВД. Забудьте про 20-річний дизель, якщо не хочете жити на СТО.
1.6 G4ED (Alpha II) — дорестайл (до 2006 року), 105 к.с.
Це мій улюбленець. Чавунний блок, ремінний привід ГРМ, гідрокомпенсатори (на більшості версій). Мотор простий, як двері. Ресурс до капіталки — 350-400 тисяч км, якщо хоча б іноді міняти оливу. Головна болячка — з часом починають сопливити сальники клапанів (бере масло) і стукають гідрокомпенсатори на холодну, якщо лити дешеву бодягу.
1.6 G4FC (Gamma) — рестайл (з 2006 року), 122 к.с.
Алюмінієвий блок, ланцюг ГРМ, фазорегулятор CVVT, відсутність гідрокомпенсаторів. Мотор став жвавішим, але більш ніжним. Ланцюг рідко ходить більше 150-180 тисяч км, після чого починає розтягуватися і гриміти, як відро з цвяхами. Оскільки гідриків немає, раз на 90 тисяч км треба регулювати зазори клапанів (підбором стаканчиків), на що більшість власників забиває болт, а потім мають прогорілі клапани.
2.0 G4GC (Beta II) — 143 к.с.
Найкращий варіант, якщо знайдете живим. Чавунний блок, ремінь ГРМ. Тягне чудово, ресурс величезний (понад 400 тис. км). Працює грубувато і гучно — це його фірмовий стиль, не лякайтеся. Іноді плавають обороти через забруднений дросель або датчик холостого ходу (РХХ), але чиститься це за 15 хвилин.
Болячки і косяки: куди дивитися, щоб не плакати після покупки
Хоч машина і надійна, час бере своє. Ось вам список того, що гарантовано компостуватиме мозок:
- Кузов і корозія: Це головний ворог першого Cerato. Метал тут тонкий, а оцинковка слабка. Задні арки, пороги, низи дверей, кромка капота і кришка багажника гниють на очах, якщо машину не обробляли антикором.
- Підвіска: Спереду звичайний Макферсон, ззаду — багатоважільна (на 4 важелі з кожного боку). Задня підвіска дає класний комфорт, але коли приходить час її пересипати, клієнти хапаються за серце.
Випадок з практики: Приїжджає до мене якось хлопчина на свіжокупленому Cerato 1.6. Каже: "Петрович, щось на трасі задницю кидає, як п'яного матроса". Заганяю на підйомник — а там сайлентблоки поздовжніх важелів просто висипалися на підлогу. Але найцікавіше почалося на розвалі-сходженні: розвальні болти намертво закисли у втулках сайлентблоків. Довелося брати болгарку, пиляти важелі, зрізати болти і міняти всю задню ходову в зборі. Мораль: при огляді обов'язково перевіряйте розвальні болти! - Рульове управління: Рейка починає стукати ближче до 150 тис. км через знос пластикової втулки. Насос ГУР може підвивати, якщо прогавити рівень рідини.
- Гальма: Задні супорти — це просто біда. Направляючі закисають після кожної зими, якщо їх не мастити спеціальним термостійким мастилом. Ручник закисає в оплітці тросів.
- Електрика: Гниють масові дроти від кузова до двигуна (машина починає глючити). Часто відмовляють датчики ABS через бруд, а також злизуються пластикові шестерні в склопідйомниках.
Регламент по-людськи: як обслуговувати, щоб вона їздила
Забудьте про те, що написано в книжках для ідеальних умов. У наших реаліях регламент має бути таким:
- Олива у двигуні: Тільки 5W-30 або 5W-40. Ніяких густих 10W-40, особливо в мотори з CVVT і ланцюгом! Інтервал заміни — строго 8 000 - 10 000 км. Об'єм близько 3.3 літра для 1.6 і 4.0 літра для 2.0.
- ГРМ (ремінь): Для моторів 1.6 (G4ED) та 2.0 (G4GC) міняємо ремінь і ролики кожні 60 000 км. Не ризикуйте, при обриві клапани зустрічаються з поршнями, і ви потрапляєте на капіталку. Помпу міняємо кожну другу заміну ГРМ (120 тис. км).
- ГРМ (ланцюг): Для 1.6 (G4FC) слухаємо мотор на холодну. Якщо чути металевий шелест або тріск 2-3 секунди після запуску — готуйте гроші на новий ланцюг, натягувач і заспокоювачі. Зазвичай це стається на пробігу 150-180 тис. км.
- Свічки запалювання: Звичайні нікелеві NGK або Denso міняйте кожні 30 000 км. Якщо пробиває свічку — слідом згоряє котушка запалювання, а вона коштує недешево.
- Антифриз та гальмівна рідина: Кожні 2 роки або 40-50 тис. км. Радіатори на Cerato люблять забиватися пухом, тому раз на пару років їх треба акуратно мити зі зняттям бампера.
Коробки передач: палиця чи автомат?
Тут корейці не підкачали, обидва варіанти мають право на життя.
Механіка (5-ступка, M5AF3)
Надійна, але з віком зношуються синхронізатори 2-ї та 3-ї передач — вони починають вмикатися з хрускотом при різкому розгоні. Вижимний підшипник часто починає пищати задовго до зносу самого зчеплення (ресурс зчеплення близько 100-130 тис. км). Оливу в МКПП міняйте кожні 60 000 км (75W-90, потрібно близько 2 літрів).
Автомат (4-ступка, A4AF3 / F4A42)
Старий, тупий, задумливий гідротрансформатор, який перемикає передачі повільніше, ніж моя теща ходить на базар. Але він невбивний. Якщо ви не стартуєте з двох педалей і міняєте оливу (ATF SP-III) з фільтром кожні 50-60 тис. км, цей автомат легко переживе сам кузов машини. Єдине слабке місце — датчики обертів валів, якщо вони вмирають, коробка падає в аварійний режим (їде тільки на 3-й передачі).
Як не купити відро з болтами: поради бувалого
Якщо ви націлилися на Kia Cerato 1, запам'ятайте алгоритм огляду:
- Кузов — це номер один. Беріть товщиномір, а ще краще — піднімайте машину на підйомник. Тикайте викруткою в пороги, оглядайте стакани стійок і задні арки під килимками багажника. Якщо там наскрізні дірки або кілограми шпаклівки — розвертайтеся і йдіть геть. Мотор ви зробите, кузов — ні.
- Слухайте двигун на холодну. Просіть продавця не заводити авто до вашого приїзду. Слухайте стуки (гідрики, ланцюг, перекладка поршнів).
- Подивіться в розширювальний бачок. Якщо там замість антифризу жижа кольору кави з молоком, пробита прокладка ГБЦ або теплообмінник.
- Тест-драйв: Наберіть 60 км/год і різко відпустіть газ, потім знову натисніть. Якщо є сильні ривки — подушки двигуна мертві. Перевірте всі передачі на МКПП на предмет хрускоту.
- Бюджет після покупки: Обов'язково залиште 300-500 доларів на "стартове ТО" (ремені, ролики, всі рідини, пара сайлентблоків і стійки стабілізатора).
Де брати деталі: чому авторозборка часто рятує гаманець
Коли виникає потреба в запчастинах на Cerato 1, власники роблять великі очі від цін на новий "оригінал". А купувати дешевий "Китай" (підшипники, що гудуть через тиждень, або датчики, які показують погоду на Марсі) — це злочин проти машини.
Саме тому вживані оригінальні запчастини з розборки — це ідеальний вихід. Що вигідно брати на б/в ринку:
- Кузовні деталі: Крила, двері, капоти. На розборці можна знайти оригінальну деталь у заводській фарбі і навіть у ваш колір. Це в сто разів краще, ніж купувати тонку китайську бляху (яка криво стає по зазорах) і потім платити купу грошей малярам за фарбування.
- Оптика: Оригінальні б/в фари світять набагато краще за новий дешевий аналог типу Depo чи TYC, який мутніє за рік.
- Навісне обладнання та електрика: Стартери, генератори, насоси ГУР, оригінальні датчики (ДМРВ, лямбда-зонди, датчики ABS). Б/в оригінал ходить в рази довше за нові замінники.
- Елементи салону: Сидіння, пластик, кнопки склопідйомників — усе це коштує копійки, але повертає машині людський вигляд.
Вердикт Петровича: брати чи тікати?
Підсумуємо. Kia Cerato 1 — це чудовий вибір, якщо вам потрібен надійний засіб пересування, а не магніт для дівчат біля клубу. Її сильні сторони: просторий салон, багате оснащення за ці гроші, дуже витривалі двигуни та коробки (якщо за ними слідкували), а також дешевизна базового обслуговування.
Слабкі сторони: погана стійкість кузова до корозії, слабка шумоізоляція та вікова втома більшості екземплярів на ринку.
Якщо знайдете не гнилу машину з живим двигуном 1.6 (бажано на чавуні G4ED) або 2.0 на будь-якій коробці — беріть, робіть якісний антикор, заливайте нормальне масло, і вона відслужить вам вірою і правдою ще не одну сотню тисяч кілометрів.